Міжнародний жіночий день: святкувати чи ні?
Це свято останнім часом викликає досить великий резонанс у суспільстві. Скоріш за все, це відбувається тому, що воно тісно переплітається зі спогадами про Радянський союз, і ще десятиліття після здобуття Україною незалежності залишалось популярним на його колишніх теренах, оскільки покоління, виховане в СРСР, не поспішало змінювати звичний ритм життя. Та сьогодні, коли спогади про той час потрохи починають танути у повітрі, це свято (як і більшість радянської «спадщини») викликає лише негатив.
То чи варто святкувати Міжнародний жіночий день? Аби відповісти на це запитання, варто вдатись трохи до історії.
Історія виникнення 8 березня
Перш за все, варто зазначити, що Міжнародний жіночий день все ж має деякий зв'язок із комунізмом, а якщо бути точнішим, — із соціалізмом та фемінізмом. На останньому пункті особливо наголошувала Клара Цеткін. А ми пам’ятаємо, що ідеї фемінізму дуже подобались комуністичній партії, адже зрівнювали жінок з чоловіками в усьому, зокрема у військовій службі та важких роботах. Фемінізм у ті часи й справді мав соціалістичне спрямування. Перш за все жінки вимагали права на участь у виборах, можливості займати керівні посади, зменшення робочого дня, оплачувані відпустки під час вагітності та зарплатню на тому ж рівні, яку отримували чоловіки.
Подейкують, що на той час у жінок зазвичай був 16-годинний робочий день, який оплачувався копійками — набагато меншими сумами, ніж платили чоловікам. Саме тому перша жіноча профспілка виникла саме у 1857 році, після чого і була організована демонстрація. Але давайте по черзі…
Почалось все весною далекого 1857 року в Нью-Йорку. Саме тоді представниці американської текстильної індустрії вийшли на вулиці Мангеттена, вимагаючи підвищення зарплатні, покращення умов праці та рівноправності між чоловіками і жінками.
Звичайно, «марш порожніх каструль» полісмени розігнали, проте «хвиля піднялася»: про подію знали всі. Через 50 років ситуація повторилася. 1908 рік, кінець лютого, Нью-Йорк. Жінки знову вийшли на демонстрацію з тими ж вимогами. Цього разу поліція скористалась крижаною брудною водою. Проте, рух почався — у 1908 році «Жіночий день» розпочав традицію, що надалі супроводжувалася страйками і маршами представниць прекрасної статі.
У 1910 році, коли масові жіночі демонстрації пройшли всією територією Сполучених Штатів Америки, місцеві феміністки дісталися Копенгагену, де відбувалася Міжнародна Конференція жінок-соціалісток. Саме тут ініціативу взяла на себе вже славнозвісна Клара Цеткін.
Довідка: Клара Цеткін — політик, німецький та міжнародний комуністичний діяч. Клара була німкенею, лютеранкою (російським євреєм був її чоловік — Осип Цеткін!). Вона була активним захисником жіночих прав. Вважається, що саме на її пропозицію учасниці Конференції у Копенгагені постановили щороку святкувати День солідарності жінок у боротьбі за політичні, економічні, соціальні права. Щоправда ідею подали їй саме американські жінки.
Після спілкування з американськими феміністками, Клара надала цій темі більшого розголосу. На Конференції (в якій взяли участь понад 100 представниць 17 країн світу) було вирішено обрати конкретний день, аби привернути суспільну увагу до цієї проблеми. Але дату так і не обрали. Тому в 1911 році перший Жіночий день у багатьох європейських країнах (серед яких були Німеччина, Австрія, Данія та Швеція) відзначили 19 березня. Цю дату запропонували німкені, оскільки саме цього дня у Німеччині були запроваджені реформи, які зокрема передбачали виборче право для жінок. Проте вже наступного року Жіночий день відсвяткували 12 травня.
Взагалі, до 1914 року різні країни Європи обирали власну дату для відзначення Міжнародного жіночого дня. Все залежало від їхніх культурних та політичних особливостей. Нерідко такі демонстрації закінчувалися сутичками поліції та феміністок. А щодо дати 8 березня, вважається, що її запропонувала німкеня Єлена Ґрюнбер і відбулося це саме напередодні Першої світової.
Давні часи
Розповідають також, що хоч це свято не має дуже давнього підґрунтя, наші пращури також відзначали щось подібне. От, наприклад, у Римі був день, коли вільні жінки отримували подарунки від чоловіків, а рабиням давали вихідний. Представниці прекрасної статі йшли до храму богині Вести — хранительки домашнього вогнища. Таким чином жінкам вдавалося утвердити свої принципи.
У Стародавній Греції була своя героїня — Лісистрата, котра у п'єсі Арістофана підбурила гречанок не спати з чоловіками, аж доки ті не припинять війну.
У слов'ян існували як мінімум 2 дні на тиждень, коли вшановувались берегині роду. Хоча вже давно відомо, що наші пращури завжди з гідною повагою ставилися до жінок. Подейкують, влітку в них був навіть жіночий тиждень, по завершенні якого відзначали свято «брикси», коли чоловіки догоджали будь-яким жіночим забаганкам.
Міжнародний жіночий день у СРСР
Цікаво, що у СРСР 8 березня стало офіційним святом лише в 1965 році, до того це був звичайнісінький робочий день (отже не так вже й фанатично до нього ставились). Існувала тут і своєрідна традиція: щорічно політики звітували перед людьми про те, які зміни відбулися у державній політиці щодо жінок. Проте з часом політичне забарвлення свята почало зникати (мабуть політикам набридло розповідати чергові казки).
Альтернативна історія 8 березня
Ще одна версія намагається прив'язати 8 березня до єврейського свята Пурім: мовляв, Клара Цеткін була єврейкою і дуже майстерно спланувала «насадження єврейської культури в усьому світі». Однак, хочемо розчарувати прихильників цієї теорії, Клара єврейкою не була. Її батько був лютераном, вчителем у сільській школі, викладав закон Божий і грав на органі у кірсі. А ось чоловік феміністки-комуністки належав таки до євреїв.
Як би там не було, у 1977 році СРСР запропонував ООН запровадити День боротьби за жіночі права в усіх країнах, пропозицію підтримали. Генеральна Асамблея закликала всі країни проголосити будь-який день року Міжнародним днем прав жінок і миру. Кожна держава могла обрати дату згідно з культурними чи історичними особливостями.
Сьогодні офіційно 8 березня святкують лише в країнах СНД і в деяких інших, таких як: Китай, Північна Корея, Ангола, Камбоджа, Лаос, Македонія, Непал. У них 8 березня є вихідним днем. У деяких державах цього дня вихідний мають виключно жінки. Інші ж країни продовжують роботу, та це не означає, що вони ніяк не реагують на міжнародний жіночий день.
8 березня і релігія
Негативне ставлення церкви до 8 березня зрозуміле: святкування припадає на період Великого посту, а люди зазвичай відзначають його з розмахом. Але вихід з цієї ситуації доволі простий. Якщо ви дотримуєтесь посту, можете обмежитись подаруночком, увагою близьких людей та тихими посиденьками з подругами за чашкою запашного чаю.
Хоча подейкують, що і у християн є свята, котрі вшановують панянок. Щоправда, пов'язані вони зі святими жінками, які жили праведним життям, були хорошими матерями, дружинами, суспільними діячками. Такі свята відзначали у різні дні, але впродовж року їх було чимало.
У мусульманському світі й досі не наголошують на ролі жінки у суспільстві. Головним там залишається чоловік. Однак неофіційно жіноцтво тут теж відіграє неабияку роль. В ісламі є ряд жінок — гідних прикладів для наслідування, наприклад, Аїша — дружина пророка Мухамеда. У мусульман є дні, присвячені їй, які можна вважати аналогами Міжнародного жіночого дня.
Висновки
Виявляється, свято започаткували на знак жіночої боротьби за рівноправність з чоловіками — проблему, яка і для сьогоднішнього суспільства залишається доволі актуальною. І якщо вже реально дивитись на факти, 8 березня — свято не зовсім комуністичне. Більшовики всього лиш зробили його державним. А якщо подумати логічно: боротьба жінок за власні права присутня у багатьох державах з абсолютно різною внутрішньою політикою та ідеологією, це ми прекрасно можемо бачити на прикладі сучасного суспільства.
З часом «свято сильних жінок» дещо «деформувалося»: сьогодні 8-го березня представниці прекрасної статі дозволяють чоловікам цілком і повністю догоджати їм, отримують подарунки, сніданки в ліжко і силу-силенну компліментів (навряд чи феміністки початку ХХ сторіччя так собі уявляли Міжнародний день боротьби жінок за рівноправ’я).
Так ось і в першому, і в другому варіанті є проблиски чогось хорошого, чогось вартого уваги, чогось, що в перспективі могло би справді стати теплим весняним святом. Однак негативне ставлення до історії 8 березня, очевидно, перевершує усі позитивні аспекти.
А загалом, святкувати ви можете все, що забажаєте, слухати інших при цьому не обов'язково. У вас є власна голова на плечах. І якщо саме 8 березня має для вас особливе значення чи викликає приємні спогади, нехай так воно і буде.
Немає коментарів:
Дописати коментар